Ся пісня – єк нічна примівка в горах. Коли настає ніч і в кождого гримит серце – від страху й осуду, від невідомости завтрашньої днини. Люди си закривают в собі і аж дуже прислуховуютси до того, шо си робит навколо, а самі ховаютси за обрядами й забобонами. Але коли добре знаєш свою дорогу, ніоден блуд не озме. Подивиси страхові в очі і тогди, навіть, в найтемнішу нічку можно вийти на світло.
