Найбільш чітко наша памʼять фіксує моменти, які сповнені емоційних сплесків. Проте, це не завжди про яскраву ейфорію. Інколи це миті тихого щастя. Спокійного, стабільного, в чомусь навіть повсякденного. Воно в простих речах, які не хочуть бути показовими чи висвітленими на загал у соц. мережах. Та чи вміємо ми насправді цінувати такий тип радості? Чи готові не проміняти його на швидкий дофамін? Події та люди постають у памʼяті наче фантоми. Їх, як кіно, хочеться прокручувати перед очима знову і знову. Або ж забути і вирушити в нове, нехай хоч і тихе, але щастя.
Кліп на пісню «Фісташки» являє собою коротку кіноісторію, в ній голоси Харфанга та Kalush Orchestra супроводжують головного героя впродовж одного дня із життя. Одного дня, який по відчуттю тягнеться місяцями, чи навіть роками.
